10 грудня 2015 року

Бориса Грінченка позиціонують як педагога, письменника, просвітителя, громадського діяча. Але у першу чергу – це особистість, якій були притаманні абсолютно земні речі і серед них – прагнення бути щасливим. Які ж вони, виміри Грінченкового щастя? Чи співпадають вони з уявленнями про щастя наших сучасників? Відповідь на ці та безліч інших питань стали темою цікавої дискусії, що відбулася 10 грудня 2015 року у Педагогічному інституті Київського університету імені Бориса Грінченка. Викладачі кафедри дошкільної освіти, магістри І курсу спеціальності «Дошкільна освіта» групи ДОм1-15-2.0д., викладачі та студенти Університетського коледжу спеціальності «Дошкільна освіта», студенти групи ПР мс-1-14-4.Од спеціальності «Правознавство» у супроводі куратора Кравченко Наталії Володимирівни у рамках Грінченківської декади провели захід у формі круглого столу на тему: «Грінченківські виміри щастя». Модератори: Гавриш Н.В. та Половіна О.А. Активним учасником дискусії став Олексій Гавриш, успішний бізнесмен та викладач Києво-Могилянської Академії. Усі присутні активно проводили історичні паралелі між життям Бориса Грінченка, його вимірами щастя і вимірами щастя у сучасному суспільстві та дійшли висновку, що спільними є сім`я, любов, самореалізація.

Мета життя людини полягає в пошуках себе, а значить у творенні власного щастя. Той, хто не знайшов себе завжди шукає натовп та залежить від нього.

Борис Грінченко:

Щастя хочеш ти зазнати?

Щастя дурно не дається:

Тільки той його придбає,

Хто за його в бої б'ється.